test

Девочки зонтики

четверг, 14 марта 2013 г.

видкритий свит

видкритий свит

видкритий свит



7 клас, 2 чверть. Тестування можливостей електронних освітніх ресурсів

Новини проекту



15.02.2013



ДП «Національний проект «Відкритий світ» оголошує конкурс на вибір партнерів для реалізації І етапу Національного проекту «Відкритий світ».



За результатами конкурсу:



Партнер (-и) повинен забезпечити постачання усього переліку обладнання для навчальних закладів згідно затверджених технічних завдань (ТЗ):



- Мультимедійний комплекс; [1]



- Комп’ютер.



13.02.2013



12 лютого 2013 року в Держінвестпроекті відбулося відкрите засідання робочої групи Національного проекту «Відкритий світ», присвячене планам реалізації проекту в 2013 році. До складу робочої групи входять представники Держінвестпроекту, Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, інших центральних і місцевих органів влади, українського і закордонного бізнесу, галузеві експерти.



07.02.2013



Нещодавно у рамках Британської виставки освітніх технологій у Лондоні оголошено переможців Європейського конкурсу Microsoft Appathon зі створення застосунків для освітян на операційній системі Windows 8. Із трьох призів, українські учителі отримали два.



Абсолютним переможцем за голосуванням журі став Євген Мотурнак, учитель інформатики та економіки з навчально-виховного комплексу № 100 міста.



У Міністерстві освіти і науки, молоді та спорту відбулася нарада з учителями перших класів. які щойно розпочали свою педагогічну діяльність. До речі, всього таких «учителів-першачків» в Україні – 470.



Дмитро Табачник навів дані статистики: 2012 року до школи пішли 431,2 тисячі першокласників (за останні шість років їх кількість зросла на 51,3 тисячі!). В містах навчається.






Відкритий світ | Державне агентство з інвестицій та управління національними проектами України

Відкритий світ



«Відкритий світ» – створення інформаційно-комунікаційної (4G) освітньої мережі національного рівня.



Підвищення конкурентної спроможності країни. Зайняття провідних позицій в світі за якістю надання освіти та досягнення комп'ютерної грамотності. Створення умов для розвитку національної науки та наукомістких технологій. Ефективна розбудова інформаційного суспільства.


Підготовка покоління української інтелектуальної еліти. Інтеграція в європейську та світову системи освіти.






Малая проза Николая Калинчука (Особенности поэтики). - автореферат и диссертация по филологии. Скачать бесплатно полный текст автореферата диссертации на тему Русская литература.

автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.01.01





  • Год: 1996


  • Автор научной работы: Крайникова, Татьяна Степановна


  • Ученая cтепень: кандидат филологических наук


  • Место защиты диссертации: Киев


  • Код cпециальности ВАК: 10.01.01




Полный текст автореферата диссертации по теме "Малая проза Николая Калинчука (Особенности поэтики)."



КИ1ВСЬКИЙ УН1BEPCHTET пмент ТАРАСА ШЕВЧЕНКА



На правах рукопису



Крайн i кова Тетяна Степантвна



МАЛА ПРОЗА МИКОЛИ КАЛИНЧУКА (ОСОБЛИВОСТ1 ПОЕТИКИ)



Спецтапьнтсть 10.01.01 - украти.ська литература



Автореферат дисертацтт на здобуття наукового ступеня кандидата фч'лолоМчних наук



Китв-1996



Дисергацтею е руколис.



Робота виконана на кафедрт тстор-п укратнськоТ лИтератури Китвського унтверситету тмен! Тараса Шевченка.



ПроЕидна орган-! зацИя: КиУвський педагоМчний унтверситвт



1'мен1 М.Драгоманова



Захист втдбудеться " 17 " лютого 1997р. о 14 год. на зас!данн1 спец1ал13ованоТ Вченот Ради Д.01.01.27 при Китвсь-кому ун1верситет1 1'меН1 Тараса Шевченка ( 25201 7, Китв-17, бульвар Тараса Шевченка, 14).



3 дисертац1ек> можна ознайомитися в науков1й бтбт'отец! Ки1вського унтверситету 1мент Тараса Шевченка (КиТв, вул. Володимирська, 58).



Автореферат розтслано 10 " стчня 1997р.



Учений секретар спец1алтзованоТ Ради доктор фтлол.наук,



Науковий кер!вник:



Гаевська Надтя Марковна



кандидат ф-1лолоМчних наук, професор



0ф1Ц1ЙН1 опоненти:



Дубина Микола 1ванович



академтк АН ВШ УкраТни, доктор ф1ЛО



лог 1чних наук, професор



Ткачук Микола Платонович



кандидат фтлологтчних наук, доцент



професор



Загальна характеристика роботи



Одне 13 найважливших завдань сучаснои науки висвитлення литературного процесу 20 - 30-х рр. XX ст. ма-ловивченого в силу загальновтдомих соц!ально-iдеолопчних причин. Нини вжв видаються hobt iCTopii та хрестоматий того-часного письменства,твори "вилучених" автортв, специальнн дослидження про них.


Серед цього масиву - художня спадщина вих1ДЦ1в 13 saxiдноукрайнських земель В.Бобинського, МЛрча-на, Д.Донцова, е.Маланюка, А. i I.Крушельницьких, Б.Лепкого, О.Ольжича, В.Гадзтнського, яки помттно розходилися в своих пол 1тичних й естетичних позициях, але роздилили спильну долю "Boporis народу". До i'x числа належить i Микола Калинчук -талановитий письменник, публицист i громадський дияч.



Митець працював у лп'тератур1 недовго, але залишив св-|й слид i в поез-ii, 1 в прози, и в драматургий, i в литературной критици. Його твори були вельми популярна в Зах1ДН1й Украини i за рубежем. Вони не сходили з стортнок пер1одичних видань "BiKHa", "Hobt шпяхи", "Сель-Роб", "Металеви дни", "Захидна Украйна", "Свитло", "Робитниця", "Украйнсью що-fleHHi BicTi" та iH.


Сучасник, називаючи письменника "надто значною силою творчою", пророкував йому й неабиякий май-6yTHifl ycnix: " В1Д Калинчука треба нам сподиватися багато св1жого й сильного"1. Але постийни переслтдування з боку польського режиму (неодноразов! ув'язнення в тюрмах Луцька, PiBHoro, Холма, Рав1ча, Дубна) змусили його емигрувати в ра-дянську Украину. Тут у 1933р.


Калинчука заарештували и вис-лали до Астрахани. 14. жовтня 1937р. життя митця об1рвалося.



Актуальнтсть теми дисертациV визначаеться. таким чином, необхиднистю повернути в литературу ще одну обдаровану i несправедливо забуту особистисть. Адже грунтовне дослтдження Калинчуковой набутку не т1льки розширюе знания про розвиток захидноукрайнськой Л1тератури 20-30-х рр. XX ст. про йТ особливости, зв'язки з попередниками тощо, сприяе всеби'чному осмисленню такого складного етапу, як "Розстр-i ляне видрод-ження" загалом. Актуальнисть роботи обумовлена також тиею значною роллю, яку Biflirpaeana творчисть М.Калинчука в того-



1. Бобинський Василь. Петь из ночи. Поезия. Проза. Лублщистика.


Литературна критика. Переклади. - К. flHinpo, 1990. - С. 4-81. Дали, посилаючись на це видання, вказуемо в текст! лише сторинку.



часному письменствт, в становлении украУнськоТ мало? прози, розбудовИ i'i' художнього i нструментарт ю.



IcTOPifl вивчення теми. Творчтсть М.Калинчука не висвттлювалася в нашому П1тературознавств1: негативна пол i тичн i ярлики стали забороною для зац-i кавлених спецтanicTiв. Тому рлвень вивченост1 теми сягае окремих зам1ток кр итик iв 20-30х рр. XX ст. (В.Бобинського, П.Козла-нюка, I. Коломийц1ва) та принаМдних згадок сучасних вчених (I.Кульчицько1, В.Кащенюка). Серед розробок, присвячених М.Калинчуку, - нариси проф.


М.Дубини, опублтковант в книзт та пертодичних виданнях1.



Наукова новизна роботи полягае в тому, що творчтсть письменника вперше стала об'ектом специального анализу. Зибрано i систематизовано чималий Калинчуковий набуток: по-e3ii, noBicTi, р13ножанрову малу прозу (понад 40 твортв), п'есу "Пурга", ще донедавна розкидант по р1зних пертодичних виданнях 20-30-х рр. XX ст. та фондах apxieiB Украини.



Мала проза М.Калинчука - явище не ттльки найц1кавтше у його художньому ceiTi, але й надто помттне i вагоме в того-часнтй 3axiдноукра1'нськ!й лiтературт. Отож дисертацтя стала першим доелiдженням, що вивчае й науково обгрунтовуе И ху-дожню унткальн!сть, мтеце в литературному процест. При цьому найб1льша увага прид-iляеться питаниям тематики i проблематики малот прози митця, ii' жанровтй диференЦ1auiТ, особливос-тям образотворення та характеротворення.


ПринаМдно дисер-тант звертаеться також до творт в тнших Л1тературних родтв, використовуваних письменником, - поезтТ, драматург! i" проа-нал!зовано й noeicTi. Таким чином даеться перше й найповнтше в нашому Л1тературознавствт уявлення про М.Калинчука як майстра художнього слова.



видкритий свит

Його мала проза неоднорИдна у план1 майстерност1: е у Н1Й i справжнт усптхи, i neBHi невдач-i. викликаН1 передустм класовою тенденцтйнтстю, агттаторством, що помИтно знижували у словт Mipy естетичного. Успехи пов'язан! з синтезом врод-женого таланту й невтомно1 прац-i. I те, i 1нше поц-i новуеться в робот! з позиц1Й сучасного лИтературознавства, його кращих теоретике - лИтературних надбань.



1. Дубина М. Майстер полум'яного слова // Рад. Волинь. -1987. - 10 жовтня.



Дубина М. Микола Калинчук // В кн. Крут! дороги повер-нення. - 1395. - С. 3-32.



Отже, робота вводить в активний науковий об1г нове и'м'я; дослтджуе найприкметкпше в поетицт автора; виважуе циннтсть спадщини М.Калинчука за 1'Т художнтстю, за роллю в творении зах1дноукраГнськоТ лттератури 20-30-х рр. XX ст.



Метою роботи_е ввести в лттературний обтг нагпвэабуте



тм'я, сформувати цилпсне уявлення про ртзножанрову творчтсть М.Калинчука. Окнак, якщо поезтя, драматурМя т повтст-| розг-лядаються поб1жн1ше, то мала проза навпаки вивчаеться пог-либлено. Адже саме вона постдае чтльне мтсце в Калинчуков1й спадщинт, волод1е особливою художньою принаднпстю.


Анализ набутку митця здтйснюеться на тл1 всього л 1тературного життя 20-30-х рр. XX ст. з метою визначити його мтсце у ньому; ос-мислити формування й функц1онування Калинчукового художнього слова.



Виходячи з лоставленоТ мети 1 завдань доел 1дження, в ди-сертаЦ11 зроблено спробу: - окреслити постать Калинчука письменника; сформувати оцинку його творчостт;



- встановити межт його мало? прози; проанал1зувати особливост1 остаиньоТ;



- детально зупинитися на питаниях тематики 1 проблематики твор1в, прийомтв образотворення та моделей характерот-ворення;



- розглянути малу прозу М.Калинчука в аспекти ТТ жанро-видового та мовно- стил-|стичного роэмаТття;



- дослтдити багатокомпонентний творчий метод письменника.



Теоретико-методоломчну основу роботи становлять науковт працт сучасних вчених э питань теорН Л1тератури, загальних проблем естетики, ЗплософП, 1СтортТ, документи нарад 1 зтбрань Л1тоб'еднань захтдноукра?нських письменниктв. При ОЦ1НЦ1 Л1тературних явищ 1 персоналий залучаються також тсторико- лттературн1 дослтдження I.Франка, С. бфремова, М.Зерова, Д.Донцова, М.Бахтина та 1Н. Вивчення новелпстики М.Калинчука в письменстви 20-30х рр. ХХст. та истории ук-раТнськоТ л-1тератури взагал1 зд1йснюеться за принципом историзму з використанням 1сторико-зпставного та аналптичного методт в.



Теосетичне значения роботи. Дослидження малой прози М.Калинчука дасть змогу глибше пизнати складний етап "Розстр1ляного видродження" в истории украй'нськои литератури загалом та в зах-1 дноукраинський зокрема, сприятиме пизнан-.ю закономтрностей тогочасних естетичних шукань без полити-коидеологичнои упереджености.



Специальна робота э Калинчуковои творчости унаочнюе 1 спрямовуе на подальше досл1дження низки теоретико-ли'тератур-них проблем: литературного характеру, жанрових форм, идей-но-тематичного анализу тощо.



Практична значения роботи. Основни положения й висновки можуть бути використани при вивченни истории украпнськой литератури 20-ЗСх рр. ХХст. та теорий' литератури; розробци шкильних та вузивських курсив; проведении видповидних спец-семинарив та спецкурсе, а також при написании пошукових дослиджень ( курсових, дипломних робит); виданни творив письменника.



Апробашя роботи. Дисерта1пя обговорювалась на засиданни кафедри 1сторН украйнськоп л1тератури Нац-1 онального утвер-ситету им.Т.Шевченка. Оснобни пи положения були викладенп у виступах автора на наукових конференциях Киивського ун1вер-ситету 1993-1996 рр.


3 теми дисертаций опубликовано 4 статти.



Обсяг и структура дослидження. Дисертация складаеться зи вступу, двсх роздилив, висновк1в та библиографий. В ний 198 сторинок.


Библиография включае 227 назв.



ЗМ1СТ РОБОТИ.



У вступи обгрунтовано актуальность обранон теми, доцильнисть пи дослидження, визначено ступинь йй вивчен-ности, мету й завдання роботи. Показано джерела та материал дослидження, обумовлено методологични принципи та методику його виконання, наукову новизну дисертации, пи теоретичну та практичну циннисть, апробацию, обсяг та структуру.



Перший роздтл - "У свтт! тдей та образтв. Модели харак-теротворення" присвячений анализу тдейно-тематичного



змтсту малой прози М.Калинчука, питаниям образотворення й характеротворення як нартжним у всий поетицт. У роздтгп доводиться, що багатство Калинчуковои ковелистики зумовилося шуканнями оригинального осмислення людини 1 свиту. А ос-таннп, в свою черту, тн'сно переплтталися з философськими, естетичними, релтгийними переворотами т1ет драматичной' доби.



4>ундаментальними гпдвалинами характеротворення М.Калинчука е глибинне в1дчуття безпосередньоТ причетностт до минулого-сучасного-майбутнього своей витчизни, несхибна вира у поступ нации, часткою якой' мислить себе митець. Характер письменника виявляе себе на ривни полифоничного св1ту идей та образив, нацилених на широке охоплення социально-политич-них та морально-етичних реалий епохи. Об'еднуючи твори в проблемни групи, можемо скласти идейно-тематичну парадигму малой прози М.Калинчука, яка загалом окреслюе коло його 1нтерес1 в:



- важке становище робитникпв, приречених на нестатки, голод, калицтва, передчасну смерть. Перетворення в умовах негуманного ставлення до робптника, знецинення його физичних 1 творчих зусиль навить улюбленои праци в муку ("Око", "Монтер", "У ридний сторони");



- життя в'язници. "Правосуддя" и його методи. Людина -играшка в руках институте держави ("Муховци", "Злочинець", "Убийник", "Есперанто");



- звироднил 1сть морали панивних класив, яка викликае в народи видкритий осуд 1 жадання боротьби. Кривава видплата гноблених за знущання над ними ("Препишний Рим", "1-Нчка темна", "I буде людям радисть. ", "Погроза");



- розлад стосунюв миж ридними через злиденне иснуван-ня, неможливисть забезпечити добробут сим'п. Руйнування виками встановлених законив життя на сел1, народной етики. Поява нових рис ("Дяк", "У ридний сторонГ', "Живемо.Визерун-ки", " Диво", "Жнива");



- б1ль за те, що в тогочасному ппдпилл! живе дух бюрократизму, пи дозри пост и, шукань "таемного ворога", вид яко-го гине справжня жива робота ("Червоний плакат");



- великий свит 1 "маленька" людина з настроями самот-ност1, розгубленост1. Але пропори Т можуть дещо змтнитися, якщо людина В1дчуе свою важливтсть, причетн1сть до справи. Необх1днтсть вибору едино правильного шляху в житти ("Дяк", "Бджоли");



- втдчуття людиною своТх сакральних зв'язк1в из свитом, гармонии 1 мудрости космосу, нескинченности свитобу-дови. Природно закладене в людини бажання кохати й бути ко-ханою. Любов, тл'лесна 1 духовна, - "казкова" здатнисть люди-ни ("Остнними межами", "Обкрадене", "С1Ножат1 косять", "ГНсня", "ГНсня кохантй", "I буде людям радеть. ", "Ясн1 зор1");



- В1 КОВИ ОСОбЛИВОСТИ 1 ПСИХОЛОГИЯ сприймання СВ1ТУ до-рослими 1 Д1'тьми, потреба взаеморозуминня, тепла у ихних стосунках, дитяча психика в оциночному процест життя ( "Чер-воний шалик", "Вишни спиють","Мали", "Осинь умирае").



Через Ц1 найголовнтип об'екти уваги вже проглядаеться Р1 знопланова, тнколи суперечлива особисти'сть письменника -лиричного 1 буремного, але завжди щирого 1 чесного, готового братися до найважливиших тем, порушувати найскладн1ип питания. А зв1дси - й багата галерея характер1В та образтв, що репрезентують Калинчукове розу»лння людини в ТТ соитапьнтй та духовн1й своер1Дност1.



Характеротворення М.Калинчука якнайтиснише пов'язане з його естетичним идеалом, пафосом творчости 1. нарешти, ху-дожн1М методом. Тому й згадани категорий вивчаються у розди'ли невид'емно одна вид одной.



Дослиджуючи идейно-естетичне ставлення митця до дийсности, принципи 11 в1дображення в творчост1, бачимо, що в структуру авторського художнього мислення "каптлярно" про-никають класичнт традиц11 1 модерн. Картини художника напи-сани то в реалтстичному ключи ("Око", "Монтер", "У ртдн1Й сторони"), то виходять из надр експресиони'зму ("Ничка темна", "Препишний Рим") чи импрестонизму ("Янт зори", "Осинь умирае"), то несуть в соби риси екзистенциализму ("Дяк", "Червоний плакат", "Бджоли"). Багатокомпонентнисть художнього методу, звисна р1ч, зумовила щоразу своеридни ( але взаемопереплетени!) риси Калинчукового характеротворення та образотворення.



Художни характери письменника неоднолики. За теоретичну базу Тх дослидження в дисертациТ взято вчення М.Бахтина про класичний та романтичний характери (характери-"доли" й ха-рактери-"1Дв1" )1. Згидно э циею теориею, модели характерот-ворення видризняються принципами "основобудування" художнь-ого характеру: перший притаманне розгортання характеру у вигляди людськоп доли, а за другою вин мислиться як самос-татня "ви'чна" идея, що знаходить в конкретний особ1 (чи зб1рному образп) свого носия-виразника, персон1фикуеться в ньому.



У розди'ли приймаеться згадана терминология и критерИ диференциации характерив стосовно Калинчукового характерот-ворення. Однак, видиляючи в ньому дви зазначени групп, ди-сертант велику увагу звертае на неоднориднисть останних, взаемопроникнення обох методологий характеротворення.



За власне млькисним показником письменник однаково охоче вдаеться до обох моделей (групп за обсягом приблизно ривни), 1 в плани майстерности миж ними встановлюеться в1дносна ривновага.



Творам першоТ групи ("Бджоли", "Дяк", "У ридний сто-ронп", "Червоний шалик", "Око", "Монтер" та инши) притаманна бильшою чи меншою мирою розроблена фабула, тоди як твори "Писня", "Писня коханий", "Препишний Рим","Ничка темна", "I буде людям радисть. ", "Осинь умирае", "Обкрадене", "Осинними межами", "Ясни зорГ', що належать до другой групи, навпаки уси'ляко стреми'ють до п"п втрачення. При цьому зарод-кова ситуативна картина в них часто будуеться мо-запчно-асоциативно, за законами емоцийного; у перший груп1 ситуативни ряди сполучаються переважно хронологично, хоча й використовуються логпчно-психологпчнп зв'язки. Надавання переваги "зовншним" чи "внутришним" подиям, залежнисть характеру вид обставин, интенсивнисть фабули в твори викликани социально-психологичною детерми на^ею.


Остання - виришальний критерий розподилу Калинчукових характер1в. I и ступинь вариюеться разом з "коливаннями" художньо-методологпчних структур, з свитоглядним пидходом до розуминня 1 художнього видтворення людини. I якщо в перипй модел1 особистйсть - це и'п дила, пережите й вчинене, то в другий Калинчукова философия людини стае ф1лософ1ею микрокосмосу, генетично закла-



1. Бахтин М. Эстетика словесного творчества.- М. Искусство. - 1986. - С. 161.



деного 1 н1чим незумсвленого.



Дал1 у роэд!Л1 детально аналпзуються прийоми та засоби Калинчукового характеротворення, з'ясовуеться Р1зниця м1ж художнтми 1нструментар1ями класичного 1 романтичного тит'в. Його наскрйзною тенденцйею е й намагання розглядати характер митця в контекстт своей' та попереднтх лйтературних епох, е роэртзи алюзтй, впливтв, перегуктв. Пйдкреслюеться велика роль психологизму, котрий може розцинюватися в поетици М.Ка-линчука як принцип художнього мислення.


Тому кожний характер митця - окремтшний духовний свит, емкий 1 глибокий.



Зображуючи "малих" людей, звичайних полищукив, пись-менник н 1 кол и не впадае в "кймнатний сентиментализм" (терм-1н М.Бахтина). Пафос маленького 1 часткового, приватного не притаманний його поетици - образи "маленьких" людей в художника навпаки наповнени утвердженням великого й величного у них. Яки могутн1 емоции вчуваються в протестах Мирона ("У риднп'й сторони") 1 Яреми ("Погроза").


Якои дивовижноп краси душа розкриваеться в монолозп безименноп геропнй "Обкрадено-го". I навйть у творах, написаних в екзистенцпали'стський ма-нерй ("Дяк", "Червоний плакат", "Бджоли"), людська осо-бистпсть постае не лише збпднено-закинутою, а й у своТй са-модостатннй 1 складний cyтi. Ця фундаментальна концепшя лю-дини, втйлена в образах и характерах М.Калинчука, ввнбрала у себе философський 1ндивидуализм перших десятилнть XX ст. загострену в тогочасному мистецтви колйз-!Ю реального и реальности, людини 1 оточуючого.



Осмислюючи людську сутнисть, автор вдаеться до рпзно-манитних 11 характеристик: психо-повединковоп, портретной', мовной', самохарактеристики, оцпнок авторських та пнших персонажи'в тощо. У творах з романтичною моделлю характеротворення особливо вагому роль в-|дпграе пейзаж.



Зокрема, у роздали розглядаються особливостй будови образних систем творив. Прикметною рисою Калинчуковои но-велистики (насамперед з класичною моделлю характеротворення) е введения оповидача. Персонаж - безпосередний свидок подий або близько знайома з их учасниками людина особливо часто зустричаеться в творах з класичною моделлю характеротворення. Охоче використовуючи цей прийом ("Злочинець", "Муховци", "Око", "Монтер", "Червоний плакат" та ин.), письменник дося-



гае оциночного ефекту характерив геройв, адже його оповидачи, як правило, бували й комлетентни.



Калинчуковий малий прози властивим е звуження образних систем. В "Есперанто", "Малих", "Монтери", "Синожати ко-сять", "Обкраденому", "Осинними межами" диють один-два персонаж!'; инши - виписан1 надто побижно, вони рудиментарни. Це дозволяв автору зосередитись на центральних характерах, на-дати кожному особливой художньой ваги.


При цьому його герой нер-|дко антиподи, що додае йм ще бильшой виразности; а особливо цикаво осмислюе митець екзистенциал истську олозицию "герой - свит" ("Дяк", "Бджоли", "У ридний сторони", "Черво-ний плакат").



В образотворенни М.Калинчука впадае в око наявнисть у груп1 твор1 в генерализуючого жиночого образу, пиднесеного над рештою инших сильним лиричним струменем. А у деяких ("Обкрадене", "Писня") авторська мова ведеться вид жинки - у цьому философське розуминня митця жиночого начала свитобудо-ви. Знахидкою художника е й те, що виришення моральних та соцйальних проблем своей сучасности зд1йснюеться ним у сфери духовного буття людини.


Свит идей згаданих творив мае есте-тичну першооснову - красу любовь У ний, як у фокуси, збира-ються роздуми письменника: вона власне 1 е його -¡деалом, м1 рою людського в людинп. Про це найлнпше сказав вин сам: " Простир, час, безмежнисть. гинуть у сяйв! кохання, як капля в мори: таке велетенське, таке незмирне воно". А дали як висновок: "кохання е скарбом найдорожчим, щастям життя".



Закономирно, що життевий и творчий идеал М.Калинчука позначився на його поетищ, зокрема, призв1в й до л1ризаций його малих твор1в, посиленого звучания авторського "я". Вин охоче лише в суб'ективно-еличний манери, наповнюючи художни характеристики особливою спов1дальнистю ("Вишни спиють", "Око", "Монтер", "Препишний Рим", "Ясн1 зори", "Обкрадене"). Невипадково структуру багатьох творив наскрп'зь пронизуе звучний лейтмотив: чи то палахкотиння вишень ("Вишни спшть"), чи то клепания кис ("Писня кохатй"), магичне зав-мирання природи ("Оси'нь умирае").



Важливим лиризуючим и характеротворчим аспектом у художника е пейзаж. У переважн1й б1льшости його твор1в миж люди-ною и природою встановлюеться абсолютна психологична "ривно-



вага". Але нетрадицИйно вирИшений пейзаж в новелп "Дяк": картини буяння лрироди звучать дисснансом з настроем 1 дтями персонажа, ще болючИше пИдкреслюючи його безнадч'йну са-



мотн1сть.



Дещо меншу роль в характеротвореннт митця втдИграе Интер'ер. Проте в "Бджолах", "У рИднтй сторонИ", "Малих" письменник вдало знаходить в обстановцИ сцени саме тИ штрихи, як 1 тдкреслять стан героя, мотивуватимуть його вчинок. 1нтер'ер в М.Калинчука, як 1 пейзаж, нлколи не носить декоративного характеру - вИн насамперед виражальний, а не зоб-ражувальний.



Iнколи митець втдкрито тяжИе до виключностИ. екзотич-ностт тла И.звичайно, такоУ ж уникальности героя. Цей порив у дали виявляеться у ртзних формах: в застосуваннИ прийому камуфляжу (а надто у творах з романтичною моделлю характе-ротворення ("Препишний Рим", "Нтчка темна"), в поглибленнИ уваги до психИчного життя людини (пошуки духовних глибин як противага до "зовнтшнього". звичайного сприйняття дИйсностИ), в трансформац!1 реальности з дИйсноТ в поетичну, а то й екзотично-поетичну, як це бачимо в "ГИснИ".



"ЗацИкавлентсть загадкой буття" (А.Бенуа) слонукае також художника творити образи-символи, через якИ проступае Истин-ний смисл характер! в, здИйснюеться тх ч'дейне утвердження. Червоний плакат ("Червоний плакат"), червоний шалик ("Черво-ний шалик"), "д1вчина-сонечко" ("I буде людям радтсть. ") розкривають справжню сутнтсть героТв, яку не завжди можна еилучити Из вчинку чи слова.



Поетицт Калинчукових твортв властивим е глобально уза-гальнювати реал-Н життя, що, без сумнИву, пов'язано з И нте-лектуалИзацтею тогочасного мистецтва. Звтдси й посилена ува-га до В1дсторонених тем, "вИчних" питань, стремлиння мислити образами - поняттями. Твори з романтичною моделлю характе-ротворення "Препишний Рим", "Обкрадене", "ГНсня", "ГНсня ко-ханнИй", "I буде людям радИсть. " е так званими розгорнути-ми образами Идей свободи, любовИ, дружби, вИрностИ тощо.Зви-чайно, вони не е втдстороненими розумуваннями, адже в ТхнИх художнИх реальностях синкретично об'еднуються уст плани: ■¡нтелектуальний, фтлософський, житейський.



1нтелектуалИзацтею творчостИ викликана разюча



цтлтсгпсть Калинчукового художнього свтту. Остант'й щораэу виявляе доцтпьнтсть та зaкoнoмi pнicть свсмх елемент1В. Так, наприклад, пунктирно нам1чет в "Препишному Рим1" та "I буде людям радтсть. " идет майбутнього дали широко розроблюються в диптиху "ГНсня", "ГНсня коханч'й".


Тяжтння до ч'нтеграц-м художн 1 х образтв, перегуки сенспв призводять до 1'х типо-лоМчноТ схожостт 1 нав1ть зд1йснюються на р1вн1 систем пер-сонажив. Однак якщо мотиви в творчост1 М.Калинчука повторю-ються, то 1"х образне вт1лення, виразники-характери - Н1 .



Недаремно ще у 1Э27р В.Бобинський писав, що найфннтшу рису творчост1 митця становить "вм1ння втдтворювати надзви-чайно складн. летючт, невловлен1 характери людей, ^лькома штрихами обрисовувати вичерпно складн1,динамтчн1 ситуацтй", фтксувати найдр1бн1Ш1 т разом найважлив1ип нюанси психтки" [С. 480]. Так, багатою е пал1тра Миколи Калинчука, 1 головне ТТ завдання - говорити про людське ество, щораз ц1каве, не-повторне.



Другий розд1л - "Жанро-видовт форми малоТ прози Миколи Калинчука" - присвячений проблем1 жанровой диференц1ащТ ма-лоТ прози М.Калинчука; особливостям т способам засвоення традицтйних жанрово-видових форм в творчост1 митця; його новаторству у Ц1Й царинт. При цьому жанроутворюючими факторами визнаються хронотоп, тип оповтд1 1 сюжетно-композиц1йна ор-ган1зац1Я тексту. Велика увага звертаеться на явища жанровот 1нтерференцтТ, запозичення художнтх засобтв з 1нших мистецтв (ктно, драматург!Т, малярства).



Як в1домо, кожна епоха 1 кожний ТТ митець шукають своТ оптимальнт, "конген1альн1" форми, в якт перелилась би Тхня внутртшня сутн1сть, найадекватнтше виявив себе Тх "дух". У лттератур1 такими "формами" виступають жанри як "-¡сторично складент типи л-|тературних твор-1в".



М.Калинчук шукав -своТ "форми", шукав в Л1'риц1, в драматурги, писав пов1СТ1. Але найорган!чнтшою його стихтею була новелтстика. У дисертацтТ вивчаються об'ективнт т суб'ективн1 причини, якт спонукали художника звертатися саме до нет.


Серед перших найважливтша - 1Сторична зумовлентсть т законом1 рн-1сть лттературного процесу перших десятил1ть XX ст. С. вфремоэ з цього приводу писав: "Вже з огляду поодино-



ких письменниктв можна було завважити брак монументальних твортв. Нема часу на таку творчлсть 1 - головнтше - нема навить настрою. Життя бйжить прудко. Те, що миттю западае в око, миттю 1 зафтксовуеться на папер1.


Тому-то бачимо силу лтрики, ескизтв, новел, етюдтв - 1 жодного бйльшого твору"'.



"Фрагментарн1сть", "уривчатйсть" новелтстики, здатна прозр1вати у загальне, глибинне, тмпонувала М.Калинчуку. Образно кажучи, уся його творчйсть - це "роман в новелах", кожна з яких - довершений, самодостатнтй свттообраз, а в су-купност1 вони творять справжню епопею багатоликой й драматично! сучасност1.



Реалтзовувати талант саме в малйй проз! змушували митця також 1 його особисттсн1 якостй. В.Бобинський, П.Козланюк згадують письменника як людину тмпульсивну, емоц1йну, а вод-ночас й глибоко поетичну натуру. Можна розцтнювати як цНкаву самохарактеристику його висл1в: "Письменники кожноТ кляси -це люде, передовым, емоцтй, т творчйсть йхня - це ор-ган1зац1я емоцйй у художнйх картинах"2.


Таке розум-шня твор-чостт привело Калинчука в новелйстику.



В розд1л1 тдкреслюеться. що Калинчуковий набуток е динамичною системою, що характеризуеться внутртшньою Ц1Л1СН1стю, причому твори ртзних жанрових типтв взаемодтють одне з одним, взаемовпливають на формування свойх структур. У К1ЛЬК1Сному планй в ньому переважають оповтдання, новели, белетристичт 1 публтцистичнт нариси, важливе мтсце постда-ють Л1ричнт образки, картинки-замальовки, а також психо-лог1ЧН1 етюди, проте досить ртдко зустрйчаемо памфлет. Отож склад КалинчуковоТ малой прози багатожанровий, що сприяе збагаченню й розширенню естетичного освоения реалтй життя.



Загальнов1домо, що сучасна теортя жанрпв тнтенсивно пра-цюе над встановленням жанроутворюючих фактор1В прози. Цю проблему розроблювали М.Бахтйн, В.Головко, 1.Денисюк, М.Поляков, В.Скобелев, але донинт единой концепций не знайдено. У робот1 жанроутворюючими факторами визнаються хронотоп, сю-жетно-композиц!йна органтзацйя твору т тип повтствування, бо саме вони е головним, що забезпечуе жанрову диференцтацтю у художньому свттй М.Калинчука, а водночас його стильову ЦТ Л1снйсть.



Калинчуковтй поетицт характернт непоодинокт "птдказки"



1. ефремов Сергтй. 1стортя украйнського письменства / Вид. 4-е з одм^нами й додатками. - Кийв-Ляйпц1г. - 1919.


У 2-х т. Т.2. - С. 416.



2. Калинчук М. Про один "голод" // В1кна. - 1930. - N 6. - С. 48.



щодо розуьНння жанровой природи окремих творив. Прикладом тому - "криминальна история" "Муховци", "репортажи" "Еспе-ранто" й "Око", "пи'сни" ("Писня", "Писня коханий"), "визе-рунки" "Живемо". I хоча ц1 трактовки не завжди видповп'дають сучасному розуминню жанрив, все-таки не зважати на згадани дефиниции митця не можна.


Адже, як слушно зауважуе дослидник В.Головко: "Якщо не рахуватися з жанровими визначеннями самого письменника, то при цьому п1дход-1 з'являються 1 невидворотни втрати: втрачаеться спильнисть змисту жанрових "рядив" письменника, жанрова системность його творчости, и сам "жанр" из змн'стовои неридко перетворюеться в формальну категорию"1. Отож жанрова природа новел1стики М.Калинчука вивчаеться в дисертацип з врахуванням авторських "установок". Останн1 в свою чергу теж стають предметом анализу: у роздил1 з'ясовуеться Тхне призначення, особливости, функцй онування.



Найбильша частина роздилу - це анализ кожного жан-ро-видового ряду; з'ясування специфичности и типологичности текстив, об'еднаних у ф ряди; дослидження взаемовплив1в жанрових "клише".



Досить неодноридну групу в Калинчуковому набутку утворюе оповидання ("Мали", "Монтер", "Муховци", "Диво", "Вишн1 спиють"). Адже, наприклад, организацией художнього часу и простору "Муховци" тяжиють радше до повистевого типу творив и цим разюче видризняються в1д "Малих", в яких час безпосе-редньоТ диТ охоплюе надто короткий пром1жок. Важко ототожню-вати з иншими Калинчуковими оповйданнями й "Диво", оскильки манера пов1ствування в ньому принципово памфлетна и жанр його коректтше визначати як опов-] дання-памфлет. Немае читкой поелидовности й у використанни автором сюжетно-ксмпозицийних схем и прийомив.


Примиром, насичена фабула (майже новилес-тична интрига) "Муховцив" довол1 контрастуе э послабленою зовнишньою подпевистю у твори "Вишни спиють", який взагали з-помиж инших виризняеться щедрим використанням "акварель-них" прийомив, етюдно-психолоМчного письма. Отож индивиду-альни "обличчя" кожного з оповидань М.Калинчука легко влов-люються, проте впдразу видно й те, що их уподибнюе. В.Скобелев називае цю якисть пидвищеною вагомистю "факту" як ви-раженням метонимичности, ориентованости на "всю" дийснисть2.



1. Головко В. Жанр и композиция литературного произведения // Межвузовский сборник. - Петрозаводск. - 1989. - С.17.



2. Скобелев В. Поэтика рассказа. - Воронеж: Изд-во ун-та. - 1982. - С. 18.



Справдп, для Калинчукових оповидань надто характерним е проэр1вання через подию в буття - це, по сути, вектор його художнього мислення в даних жанрових рамках. При цьому В1дразу сли'д застерегти: вагомп'сть подий не е в письменника виключною прерогативою оповидань - таке явище зустричаемо и в новелах та иарисах. Але осмислюеться подия у них по-ризно-му, що мае своим результатом видминностп и специфичнисть структур згаданих жанрових планив. (Лдтак важливим завданням роздйлу е вивчити осмислення и перетворення художнього материалу у тих чи инших формах малой" лрози.



Потреба розповйсти життево правдиву историю, показати характерне для укладу життя, втилюючи його в окреми особис-тости -характери видчуваеться також и в творах "Око" та "Ес-перанто". Але художньо адаптуючи 1 подаючи "факт", "историю", автор пидходить до материалу вже з инших позиций



видкритий свит

- в-ш пише про обране за законами нарису.



Нарис - один з улюблених у Калинчука литературних видив (и додамо: один з найпопулярн1ших в тогочасний захидноук-райнський литератури). Письменник постийно оновлюе цю форму. Ви'дтак в Калинчуковому нариси видиляеться, принаймнй, три piзнoвиди: нариси художньо-публ-1 цистични ("Препишний Рим", "I буде людям радеть. "), лирико-философськи ("Пйсня", "Писня коханий") та "документальни" ("Око", "Есперанто"). бднае цй твори гострий интерес до наболилого, суспильно значимого .



"Препишний Рим" та "I буде людям радисть. " порушують проблеми громадянського та морального стану суспильства, фйксують плин суспильних настройв. У них, як в "Оци" та "Есперанто", акцептований интерес до социального, а ще точнише



- социально-психологичного. Художньо-публицистичним нарисам Калинчука, як нияким иншим його творам, властивий дещо рито-ричний стиль, певна патетика. Очевидно, це викликано гло-бальнистю порушених автором проблем: критичного загострення суспильних суперечностей, неможливости збереження и'снуючого ладу, необхидности революцийного перетворення сустльних по-рядкив.


Нарис у Калинчука инколи пидходить дуже близько до инших форм малой прози. Так, скажимо, "Писня" и "Писня ко-ханйй" - лирико-философськи нариси, якй ввибрали в себе особливости поетики психологичного етюду та поезий в прозй.



I причому не шляхом еклектики, а органичного синтезу усйх компонентив, результатом якого й стало це складне жанрове утворення.



Вмилий нарисовець, М.Калинчук, подавши пам'ятни и болисни картини сучасности в "Оци " та "Есперанто", символично зобразивши перех1 днисть сьогодення в "Препишному Г'ими" та "I буде людям радисть. ", намагаеться зазирнути в "будучину". До творения утопии його штовхае незадоволення дййснистю. Так, в "писнях" немае прямого ий заперечення, але й жанр утопии не передбачае такой прямоти: остання вира-жаеться приховано, птдтекстово, мислиться в змисти самой жанровой форми.


Отож громадянськи позиции М.Калинчука (як и кожного письменника) допомагають зрозумити й найбильш запи-туват ним жанри, що ще раз спонукае до вивчення останнн'х.



Манери Калинчукових "Писень" спорйдненй, але не то-тожни з манерами його психолог!чних етюдив "Обкрадене" та "Осинними межами". Спориднюючим фактором е лиричнйсть. Бона робить оповидачем "Я"-героя (максимально суб'ективизуе повиствування); вона ж таки висувае на перший план почуття и настрой; розпорошуе причинно-наслидковй зв'язки миж ланками сюжету, пов'язуючи подий и явища асоциативно, а, точннше, поетично-асоциативно.


Адже в результат! практично кожна реалия стае в заданих жанрових рамках метафорою.



Як видомо, в 20-30х рр. XX ст. тривае процес лиризаций прози: трансформуються усталени канони письма, змишуються жанри, розпорошуеться фабульнйсть творив, висуваючи на чиль-не ми'сце подий духовного життя. Калинчукова поетика пидвлад-на цьому всеохоплюючому естетико-философському руху: лиризм закладений в самих структурах його художнього мислення, в ладй мововедення, в интонаций, нарешти, в насичености тексту ризноманитними тропами. Вйн - не тильки особлива " пйсеннисть" ("Писня", "ГНсня коханий. "), психологична цилиснисть, ■¡нтимнисть, словидальнйсть психолог и чних етюдив ("Обкрадене", "Осинними межами", "Шчка темна"), а й стае оповидальним типом образкйв "Ясни зори", "Синожати косять", "Осинь умирае".


Це лйризм побутового, який виникае внаслидок добачання краси у буденному, е результатом поетизаций зви-чайного.



Жанр образка 20-30-х рр. XX ст. подаючи характерни кар-



тини народного типажу 1 народного життя, набувае особливой' здатностй оц1нювати явища насамперед з точки зору Тх нацтональнот питомостй. Це твердження стосуеться також твор-чостт М.Калинчука. Коли вйн в образках обирае свой'м героем селянина, то ототожнюе з ним найбйльш адекватно збережений тип украйнськой людини, щв мало "зйпсованой" цивйлйзацйею. Коли опоетизовуе Тй' щоденнй турботи, то звеличуе суспйльний спокйй 1 працю, вйдкидае усе руйнйвне як предмет художнього зображення.


Коли говорить про нацйональне, то робить це не крикливо-вйдкрито, принагйдно, а в пйдтекстй кожного слова, закладае в ломку художнього задуму.



Аналйзуючи Калинчуковй образки, бачимо, що в них побу-тов1 детали й сюжетнй фрагменти композицнйно "зрощенй" з пейзажними картинами. Скрил писку ппд колесами воза "шумить тихо, жалпсно" ("Яснй зори"). А гаряча пора жнив асоцнюеться в автора з наскрпзним у твори образом сонця ("Спножатй ко-сять").


Отож буденне перетворюеться в небуденне, звичне и звичайне - у щораз нове.



Одна з найцнкавйших граней творчостп М.Калинчука - новела ("Червоний плакат", "У рйднйй сторонн", " Червоний ша-лик", "Дяк", "Бджоли"). Калинчуковпй новели, як жоднйй инший жанровий форми, притаманнй широк! тематични можливостй. У нйй вйн порушував питания самотностй и суспильнои не-обх^ностй людини, пануючой социальной несправедливости, розходження миж словами и дйлом в пидпильнйй роботй, а ще -писав про дйтей, з болем и любов'ю.


А тематичне багатство убезпечувалося, зви'сна рйч, вмйлим володйнням жанровою техн й кою.



У новелах митця вйдбуваеться потужне ущильнення явищ життя: часопростир стае обмеженим, сюжетна лпнйя й кожний образ набувають особливой "вибуховости", а слово оповйдача -економностй. Отож йхня структура на всйх рйвнях - йнтенсив-на.



Свйт Калинчуковой новели тисно прив'язуеться до сучас-ностй, набуваючи своерйдних хронотопйчних рамок. Якщо зображення сучасностй в лиричному образку та етюди обмежувалося 1Й поетично-йррафональною подобою, то в нарисах вона була репортажем-фактом або навпаки узагальнювалась до абстрактного; в оповйданни тяжила до споглядання буття в його процесу-



альностИ, то в часопросторовИ рамки новели потрапляе социальна злоба дня. Остання - И це принципово! - не зобра-жуеться, а переживаеться, гостро, нерИдко хворобливо. Автор св1домо орИентуеться на психологИчну складнИсть моменту.



ВИдчуття трагедИТ - духовне за своею природою. отож закономИрно, що уся Калинчукова новелИстика - про духовне життя людини, змушенот або виживати, або. Балансуючи на межИ цих крайнощИв, новелИстичний герой завжди е згустком лсихолоп'чноТ енергИН'. А ось донесения його внутришньот ди-леми митець постИйно намагаеться урИзноманИтнювати: пИдклю-чае багатИ потенцИали повИствувальноТ манери, використовуе неповторнИ модели сюжетобудування.


Систематизовуючи спосте-реження над навелою М.Калинчука у роздИлИ видИляються два 11 типи: новели-акцИ1 ("Червоний шалик", "У рИднИй сторонИ", "Червоний плакат") та новели власне психологИчнИ ("Дяк", "Бджоли"). I хоч вони мають низку структурних вИдмИнностей (в интенсивности фабули, виборИ оповИднот манери, наявностИ часопросторових змИщень), спИльне Их призначення - художнИй психоаналИз соцтальноТ людини.



М.Калинчук засвоИ'в кращИ здобутки украТнськоТ малоТ прози традиции Г.Франка, М.Коцюбинського, В.Стефаника, О.Ко-билянськоИ". Але, належачи Иншому "культурному пласту," вИн смИливо оновлюе И розбудовуе традицИйнИ жанровИ форми: його новели, оповИдання, образки, етюди, нариси, памфлети стремИють виражати складну Историко-культурну семантику 20-30-х рр. XX ст.



У висновках пИдбиваються пИдсумки дослИдження, уза-гальнюються риси поетики М.Калинчука, визначаеться мИсце И значения цИет постатИ в украУнськИй лИтературИ.



Спадщину М.Калинчука слИд розглядати на тлИ усИеТ того-часноТ лИтератури, "лИвоТ" И "правой"', захИдноукраТнськоТ И надднИпрянськоТ. Бо набуток митця органично влився в прозу, творену не тИльки В.Бобинським, МЛрчаном, П.Козланкжом, О.Гаврилюком, але й також М.Хвильовим, Ю.Яновським, Г.Михай-личенком, Г.Косинкою, В.ПНдмогильним, А.Головком, О.СлИса-ренком; И не лише "вписався" в лИтературний контекст, а й сам активно творив його.



Науковий Интерес представляв художньо-родова рИзнопла-



н о в1 с т ь набутку письменника: втн залишив сптй слтд 1 в по-езт'т", т в епос1 (малт форми та повети), 1 в драматург! Т. Часто цт ланки перепл1таються, що теж викликане притаманним письменнику пошуком, яктсним багатством таланту.



Але не все, що писав втн, вдавалося йому однаково цткаво 1 майстерно. Найслабший Калинчук - лтрик, котрий по-декуди збиваеться на одверту плакатМсть й агттаторство, птдч-жяе художнт'й образ лозунгами.



Шкода, що не до ктнця сформувався Калинчук - драматург: в його художнтй спадщинт знаходимо лише одну п'есу ("Пурга"). 1'т високий художньо-естетичний ртвень доводить неперес1чн1 здтбностт письменника, його в'^дчуття специфики та закотв драми, вмт'ння створити дтйову особу 1 конфлткт. На нашу думку. драма заслуговуе на окреме розгорнуте дослтдження.



Найбтльше розкрився Калинчук як прозатк, котрому склала 1м'я оригинальна мала проза. Бона - неперестчне явище в ук-ратнськтй лттературт 20-30-х рр. XX ст. бо розширила п" проблематику, прийоми 1 засоби художнього птзнання. Манеру митця, часом суперечливу 1 "невстосну", втдр1зняють такт ри-си, як гуманйстичний пафос, в якому химерно поедналося оп-тимтстичне й трагтчне св1 тов-1 дчування; всепроникаючий психологизм, прагнучий сягнути глибиннсТ сут1 образтв та ситу-ацт й.



Письменник був майстром характеру, т кожним з них втн доводив самоц-жнтсть людини, право на життя та щастя. 1дей-но-тематичне багатство малот' прози М.Калинчука, ртзнопла-новйсть Тт образност1 закономтрно позначилися на пошуках форми, перш за все жанровот. У спадщинт художника видтляють-ся опов-тдання, новела, лтричний образок, нарис, психо-логтчний етюд, памфлет.


Посттйно експериментуючи з словом, в-1н дбав про тндив-1дуальнтсть мови персонажтв, про "звучитсть", тнтонацтйне багатство твортв, шукав незбитт тропи. Митець любив гостру колтз-ш, внутртшню т зовнтшню, володтв економним й експресивним письмом.



Микола Калинчук - письменник з великим творчим по • тенцталом, котрий не эмиг цтлком розкритися в тсторичн1й си-туацтт 20-30-х рр. XX ст. Однак краще в його набутку мае нинт повернутися до широкого читача, привернути увагу вче-них-фт лолоМ в.



Основн1 положения дисертацтТ викладено в таких публт кацтях:



1. До проблеми сюжетобудування Миколи Калинчука // Iнформацтйний втсник АкадемиТ наук вищоУ школи УкраТни. До-даток. - К. - 1995. - N 4. - С. 18-26.



2. 1сторйя та исторична мтстя людини в драматург!Т I.Карпенка-Карого та М.Калинчука (на материали "Сави Чалого" й "Пурги") // Материали Всеукрат|'нсько1 м1Жвуз1ВськоТ науко-во! конференцй1, присвяченоТ 150



Р1ЧЧЮ в1д дня народження I.Карпенка-Карого. - К. - 1995. - С. 15-17.



3. Композицййн1 особливостт малоТ прози Миколи Калинчука // Дослпдження з фтлологтУ. Випуск 3-й. - К. - 1994. - С. 7-16.



4. Проблеми виховання особистост! й образи дттей Миколи Калинчука // Матерйали науково-практичнот конференцйТ "1деа-ли та система цтнностей молодт в умовах становления ук-ратнськоТ держевностт". - Терноптль - 1995. - С. 9-12.



АННОТАЦИЯ.



Крайникова Т.О. Малая проза Николая Калинчука (Особенности поэтики).



Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.01.01 - украинская литература. Киевский университет имени Тараса Шевченко. Киев.


1996.



Работа - первое специальное исследование, посвященное творчеству эападноукраинского писателя 20-30-х гг. XX ст. Особое внимание уделено вопросам проблематики, технике создания литературных образов и характеров, многокомпонентному художественному методу ( I раздел).


Во втором разделе рассматриваются различные явления жанрово-видовой дифференциации малой прозы автора.



SUMMARY.



Krainikova Т. The small prose of Nikolai Kalynchuck ( the poetic's traits).



A thesis to fulfil the requirements of a master's degree in philology, speciality code 10.01.01 - Ukrainian literature, the Kyiv National University, Kyiv, 1996.



This Ph.D. thesis is the first special study devoted to the work of the West Ukrainian writer in the period of 20 30-ty years of XX c. The special attention is paid to the problems of theme, the technique of literature's figures and characters creation, the multi-component artistic method (the 1-st chp.). The varied phenomena of genre-form's differentiation of the author's small prose are regarded in the 2-nd chp.



KnK)4QBi поняття роботи: iдейно-тематичний aHania; проблематика; художнi й образ; лттературний характер; модель прийоми i засоби характеротворення; жанр; хронотоп; сюжет-но-композиц1йна структура твору; тип onoeifli.






Омск - Литература родного края / The literature of native land<br />

Добро пожаловать на наш сайт!



ВАДИМ КОНСТАНТИНОВИЧ ПЕУНОВ



Из м и с т



Замисть биографиё



Комитет из Национальной премиё России имени Тараса Шевченко рассмотрел и обсудил (2002 рик) в двух турах представлени на получение Национальной премиё 50 творив и робит в галузи литератури и искусства, публицистики и документалистики и повидомляє, что за пидсумками иємного голосование к третьему завершающему туру конкурсного видбору допущени таки кандидатуры:



Художественная литература, публицистика но культурологични праци:



…Вадим Пеунов. Книга публицистики “Істина в трех вимирах” (1998), роман-факт “Помста пренебреженных богив” (2000).



Представлено Омской организациєю НСПУ, Омской областной организациєю НСЖУ, Омским Национальним университетом.



Вадима Пеунова в России ( и не безпидставно) считают основателем полицейського романа. Первая его книга “Остання дело Коршуна” (выданная в 1954 роци) принесла автору всесвитню популярнисть. Впоследствии его книги выдавались китайским языком, арабским, монгольским, польским, чешской, росийською но иншими.



Вадим Пеунов обречен писать цикаво. Вси его книги, ризни за жанром, читаются на єдиному дыханию. Писатель убедительно мотивує повединку своёх героёв, благодаря чему читатель мимоволи стає спивучасником острых, динамично розгортаючихся подий.



В основи сюжету романа “Помста пренебреженных богив” лежит вихид православных сербив в середини 17 столиття з-пид религийного гниту, какой в то время господствовал в Священий Римский империё Габзбургив.



Нелегкий путь наших одновирцив, яки впоследствии на терени России создали анклав “Нова Сербия”. Вихид сербив, описан В.Пеуновим, викликає библийни реминисценциё, справляє впечатление иємничности, загадковости. Зи сторинок произведению постає история почти четырех столить, факты якоё зибрани писателем из наполегливистю настоящего дослидника.



Великий историчний подиё – выходу сербив – автор присвячує треть своего роману-факту, а остальные є взволнована розповидь о судьбе России в бурном двадцатом сториччи: первая свитова вийна, братоубийственная гражданская, создание индустриального великана СССР, где процвитав разрушающий души атеёзм, потим Большая Витчизняна, и, нарешти, неминуемый распад сучасноё империё на национальни складови и рождение незалежноё соборноё России.



“Гирки лики вид кохання” (Тарас Шевченко – Екатерина Пиунова) – дослидницький очерк писателя о судьбе последней любви сорокачетирехлитнього Тараса, который только что избавился багаторичноё неволи, к шистнадцятиричноё актрисы из Нижнего Новгорода Екатерины Пиуновоё, к речи далекоё родственницы самого Вадима Пеунова, родиннисть якоё вин визначає поговиркою: “навприсядки вокруг церкви”.



Вадим Пеунов, автор сорока оригинальних книжек, участник Витчизняноё вийни, звильнений из рядов армиё писля 6,5 рокив солдатства, закинчив 15-ту львивську среднюю школу. В 1954 роци Львивський университет вручил ему диплом редактора художнеё но политичноё литератури. С того времени живет в Омске (Украёна). (В.Логачев)



Вадим Пеунов



Гирки лики вид любовь ( Тарас Шевченко – Екатерина Пиунова )







Комментариев нет:

Отправить комментарий