Osobo soba Доставка китайской еды в коробочках
Хиты продаж
Доставка китайской еды Osobo soba в Челябинске!
Та самая еда в коробочках!
Для нас, лапша — это образ жизни. В приготовлении наших блюд мы используем только настоящие китайские специи. За нашими плечами долгие годы успешного приготовления разнообразных китайских блюд, которые смогут оценить настоящие любители и ценили китайской кухни.
Мы сделаем все, чтобы вы остались довольными, и мы уверены, что вы будете пользоваться нашей доставкой многие годы.
Вы получите удовольствие на 100% от натуральных и высококачественных продуктов, которые входят в создание наших эксклюзивных коробок лапши и риса. Наша лапша длинна, а рис — зернист!
Наша миссия: организация высококачественной доставки китайской еды в коробочках до вашего дома.
Наши повара проходили практику в знаменитых ресторанах Китая. Мы уверены, что вы по праву сможете оценить качество наших блюд!
Доставка осуществляется бесплатно при заказе двух коробочек (подробности у оператора).
§ 53. Духовний світ людини
Чи є керманич корабля по імені особистість? Коли ми стаємо ініціативними? Чому в суспільстві так цінуються люди, наділені почуттям відповідальності? Інтелігент і інтелектуал: чи можна поставити знак рівності?
КОРИСНО ПОВТОРИТИ ПИТАННЯ:
Діяльність; духовні потреби; становлення моральності в людині, світогляд; переконання і віра.
МИСЛИТЕЛІ МИНУЛОГО ПРО ДУХОВНИЙ СВІТ ЛЮДИНИ
Людина, особливо в роки юності, усе частіше задумується над життєвим шляхом, прагне ставитися до самої себе свідомо, саморозвиватися, самовиховуватися. Цей процес піднесення людині! один з філософів назвав "людським самобудівництвом". Об'єкт (ви вже знаєте, що це значить) цього будівництва - насамперед духовний світ людини.
Що ж таке духовний світ особистості? Почнемо зі слова "світ". Воно багатозначне.
Тут мова йтиме про окрему сферу життя - внутрішній, духовний світ людини.
Для кращого вивчення тієї чи іншої проблеми корисний історичний підхід. Звернемося до нього. Людське мислення в далеких тисячоріччях до нашої ери розвивалося багато в чому шляхами міфологічного освоєння життя.
Міфи творило саме первісне життя з його наївною вірою в обов'язковість чуда, міфи всмоктали в себе пізнавальний досвід древньої людини.
Міфологія була "населена" не тільки благородними богами і героями. Був і "злий початок": тут і чудовиська, і Пандора, через учинок якої розійшлися по світі лиха, хвороби, страждання. Ця споконвічна боротьба добра і зла також невід'ємна від духовного світу людини.
Духовний світ мислителі минулого нерідко ототожнювали з душею. Уявлення про душу характеризувалися як віра в те, що наші думки, воля, почуття, саме життя обумовлюються чимось відмінним від тіла, хоча з ним і зв'язаним. Так, Платон порівнював тіло з кораблем, а душу - з керманичем корабля. Такі наочні образи з'являлися і пізніше: тіло-кінь, яким керує вершник-душа.
Матеріальне і духовне, тіло і психіка трактувалися, таким чином, як дві самостійні засади. Ідею про нероздільність тіла і душі висунув Аристотель. Йому належить також думка проте, що душа людини - перший двигун тіла. Пізніше французький мислитель Декорт відзначав: душа зв'язана з тілом не як керманич з кораблем, а набагато тісніше, складаючи з ним ніби одне ціле.
Ця ж ідея висловлювалася й у древньоіндійській філософії.
Багато пізніше, у новоєвропейській філософії, термін "душа" став уживатися для позначення внутрішнього світу людини, її самосвідомості.
Сутність духовного світу людини визначали і словом "дух". Англійський філософ Т. Гоббс указував: у найбільш загальноприйнятому значенні слово "дух" - це людський вимір, людський розум або його схильність. А схильності розуму, зауважує філософ, бувають різні: схильність до моральної неохайності ми називаємо нечистим духом, схильність до злості - злим духом, схильність до похмурості - похмурим духом; сум, викликаний думкою про нестачу своїх сил, називається занепадом духу, а хоробрість - це велич духу. Німецький філософ XX ст.
К. Ясперс лаконічно характеризував дух як цілісність мислення, діяльності, почуття.
Потім у науковий обіг увійшло поняття "духовне життя людей ", що охоплює багатство людських почуттів і досягнень розуму, поєднує як засвоєння накопичених духовних цінностей, так і творче створення нових.
Людина, у якої високо розвинуте духовне життя, володіє, як правило, важливою особистісною якістю: вона набуває духовність як прагнення до висоти своїх ідеалів і помислів, що визначають спрямованість усієї діяльності. Духовність припускає наслідування гуманістичним ціннісним орієнтирам, душевність, дружелюбність у відносинах між людьми. Деякі дослідники характеризують духовність як морально зорієнтовані волю і розум людини.
Відзначається, що духовне характеризує і практику, а не тільки свідомість.
І навпаки, людина, у якої духовне життя малоразвинуте, бездуховна.
Основа духовного життя - свідомість.
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
1. Мислителі минулого про духовний світ людини
2. Свідомість - вища здатність особистості
3. Мікрокосмос людини
Чи є керманич корабля по імені особистість? Коли ми стаємо ініціативними? Чому в суспільстві так цінуються люди, наділені почуттям відповідальності? Інтелігент і інтелектуал: чи можна поставити знак рівності?
МИСЛИТЕЛІ МИНУЛОГО ПРО ДУХОВНИЙ СВІТ ЛЮДИНИ
Людина, особливо в роки юності, усе частіше задумується над життєвим шляхом, прагне ставитися до самої себе свідомо, саморозвиватися, самовиховуватися. Цей процес піднесення людині! Один з філософів назвав "людським самобудівництвом".
Об'єкт (ви вже знаєте, що це значить) цього будівництва - насамперед духовний світ людини.
Що ж таке духовний світ особистості? Почнемо зі слова "світ". Воно багатозначне.
Тут мова йтиме про окрему сферу життя - внутрішній, духовний світ людини.
Для кращого вивчення тієї чи іншої проблеми корисний історичний підхід. Звернемося до нього. Людське мислення в далеких тисячоріччях до нашої ери розвивалося багато в чому шляхами міфологічного освоєння життя.
Міфи творило саме первісне життя з його наївною вірою в обов'язковість чуда, міфи всмоктали в себе пізнавальний досвід древньої людини.
Міфологія була "населена" не тільки благородними богами і героями. Був і "злий початок": тут і чудовиська, і Пандора, через учинок якої розійшлися по світі лиха, хвороби, страждання. Ця споконвічна боротьба добра і зла також невід'ємна від духовного світу людини.
Духовний світ мислителі минулого нерідко ототожнювали з душею. Уявлення про душу характеризувалися як віра в те, що наші думки, воля, почуття, саме життя обумовлюються чимось відмінним від тіла, хоча з ним і зв'язаним. Так, Платон порівнював тіло з кораблем, а душу - з керманичем корабля.
Такі наочні образи з'являлися і пізніше: тіло-кінь, яким керує вершник-душа. Матеріальне і духовне, тіло і психіка трактувалися, таким чином, як дві самостійні засади. Ідею про нероздільність тіла і душі висунув Аристотель. Йому належить також думка проте, що душа людини - перший двигун тіла.
Пізніше французький мислитель Декарт відзначав: душа зв'язана з тілом не як керманич з кораблем, а набагато тісніше, складаючи з ним ніби одне ціле. Ця ж ідея висловлювалася й у древньоіндійській філософії.
Багато пізніше, у новоєвропейській філософії, термін "душа" став уживатися для позначення внутрішнього світу людини, її самосвідомості.
Сутність духовного світу людини визначали і словом "дух". Англійський філософ Т. Гоббс указував: у найбільш загальноприйнятому значенні слово "дух" - це людський вимір, людський розум або його схильність. А схильності розуму, зауважує філософ, бувають різні: схильність до моральної неохайності ми називаємо нечистим духом, схильність до злості - злим духом, схильність до похмурості - похмурим духом; сум, викликаний думкою про нестачу своїх сил, називається занепадом духу, а хоробрість - це велич духу. Німецький філософ XX ст.
К. Ясперс лаконічно характеризував дух як цілісність мислення, діяльності, почуття.
Потім у науковий обіг увійшло поняття "духовне життя людей ", що охоплює багатство людських почуттів і досягнень розуму, поєднує як засвоєння накопичених духовних цінностей, так і творче створення нових.
Людина, у якої високо розвинуте духовне життя, володіє, як правило, важливою особистісною якістю: вона набуває духовність як прагнення до висоти своїх ідеалів і помислів, що визначають спрямованість усієї діяльності. Духовність припускає наслідування гуманістичним ціннісним орієнтирам, душевність, дружелюбність у відносинах між людьми. Деякі дослідники характеризують духовність як морально зорієнтовані волю і розум людини.
Відзначається, що духовне характеризує і практику, а не тільки свідомість.
І навпаки, людина, у якої духовне життя малоразвинуте, бездуховна.
Основа духовного життя - свідомість.
СВІДОМІСТЬ - ВИЩА ЗДАТНІСТЬ ОСОБИСТОСТІ
Свідомість с вищою здатністю особистості, що регулює не тільки її діі і діяльність, але і життя в цілому. Свідомість регулює дію так, щоб вона певним чином змінювало становище речей у навколишнім оточенні, щоб особистість могла вирішити життєве завдання.
Свідомість відбиває дійсність, дає людині уявлення проте, що віддалено від неї в просторі і в часі, вона переносить людину на інші континенти і у глиб століть. Одночасно свідомість відбиває і внутрішній світ особистості, те, як вона прагне виразити його, утілити свої цілі і наміри в життя. Крім здатності цілеспрямованості, яку глибоко усвідомили філософи, свідомість особистості має і домагання.
Учені розробили теорію співвідношення домаганні досягнень особистості. Домагання виражають потреби, мотиви особистості, а також її уявлення Про себе: на що вона здатна, на що орієнтована, чого може домогтися чи заслужити тощо.
При опитуванні старшокласників про характер їхньої майбутньої професії одні спиралися у відповідях на критерії престижності, інші - на можливість допомагати людям, а в домаганнях третіх був закладений критерій труднощів даної професії. У домаганнях дорослої особистості уже видно її орієнтацію або на саме себе, свої сили, або на зовнішню допомогу, підтримку, успіх, славу. У домаганнях присутня і така складова, як самооцінка. Занижена самооцінка веде до пасивності, непевності, слабко вираженої індивідуальності, низької мотивації досягнень. Ллє завищена самооцінка аж ніяк не завжди означає високу активність, оптимальні можливості.
Така людина у своїх домаганнях переоцінює свої реальні можливості, а тому включається в діяльність з певним вантажем протиріч. Людину з низькою самооцінкою очікує неуспіх, невдача, тому вона стає залежною від підтримки і контролю навколишніх, від їхньої оцінки. І, як це не парадоксально, людина з завищеними домаганнями, будучи самовпевненою, часто також виявляється залежною від соціального схвалення, успіху, оскільки не досягає бажаного своїми силами.
Уданий час уявлення про цей найважливіший механізм розроблене більш детально: поняття досягнень замінене поняттям задоволеності, а між домаганнями і задоволеністю виявлений механізм саморегуляції. Де дозволяє простежити, як особистість у своїх домаганнях не тільки передбачає свої досягнення, але і висуває (або не висуває) вимоги до самої себе, до способу одержання результату, до способу діяльності. При одних домаганнях особистість орієнтується на легкий успіх, а тому демобілізується в процесі діяльності, знижує самоконтроль, послабляє саморегуляцію, діє не в повну силу.
При інших, навпаки, мобілізуються всі сили, самоконтроль підвищується, включається саморегуляція.
Задоволеність, так само як і домагання, припускає усвідомлені оцінки, критерії, при яких особистість задоволена своїм результатом (чи не задоволена, навіть якщо має соціальний успіх) і емоційними переживаннями. Останні підвищують подальшу активність особистості, її впевненість у собі. Часто для людини в дуже важкій ситуації важливо не тільки досягнення результату, але і те. що вона переборола труднощі, зробила усе, що змогла, зберегла своє обличчя. Задоволеність дозволяє оцінити, як були досягнуті результати, чи коштував певний результат занадто великих зусиль, витрачених у процесі саморегуляції, чи, навпаки, він досягнутий занадто легко.
А з цього аналізу робляться висновки на майбутнє, формулюються вимоги до подальшої діяльності. Механізм, що включає типовий для кожної особистості комплекс домагань, саморегуляції та задоволеності, і с механізмом активності. Активність часто ототожнюється з діяльністю. Насправді активність відповідає більш загальній життєвій потребі, ніж діяльність, - потребі в діяльності, тоді як діяльність, за загальним визнанням, відповідає потребі в якому-небудь предметі.
Одна і та сама за своїм соціальним і професійним змістом діяльність може здійснюватися активно чи пасивно, ініціативно, добровільно, з інтересом чи вимушено.
Існують дві основні форми активності особистості, що розкривають її особливості як суб'єкта діяльності, спілкування і життя в цілому. Це ініціатива і відповідальність. Психологічні дослідження знайшли, що в різних типів особистості ініціатива має різні характеристики.
Наприклад, серед старшокласників один тип ініціативний тільки коли стає лідером, інший - тільки коли внутрішньо чи реально змагається з ким-небудь, третій тільки коли йому самому щось видасться цікавим. У цілому ініціатива характеризує самостійну особистість, але в перших двох випадках орієнтовану на інших, а в останньому - на себе.
Характер відповідальності, так само як і характер ініціативи, залежить від типу особистості: один тип - виконавець, що безпосередньо виконує лише зовнішні вимоги; інший тип особистість, яка володіє глибоким почуттям внутрішнього обов'язку і виконує його за своєю волею і бажанням, коли від неї ні група, ні суспільство нічого не вимагають; третій тип, як правило, ініціативний, але покладає відповідальність за виконання своїх ініціатив на інших тощо.
Відповідальність - найбільш важлива характеристика особистості як суб'єкта діяльності. У ній, як і в домаганнях, завжди є присутнім певне передбачення результату, за досягнення якого особистість і покладає на себе відповідальність. Гарантуючи його досягнення самотужки, вона бере на себе своє завдання діяльності, весь її контур, усередині якого вона може діяти вільно, творчо, на свій страх і ризик. Однак відповідальність гарантує не будь-який результат, а певну якість й у певний термін.
Вся особистісна проблема відповідальності полягає в тому, що вона дає гарантію досягнення результату при будь-яких непередбачених труднощах. Гарантія, відповідальність особистості полягає не в тому, щоб зробити необхідну справу, а в тому, щоб виконати її на необхідному високому рівні,
Твори на вільну тему - Вулиця мого дитинства
[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.
завантаження.
Коли я була зовсім маленькою, ми жили на тихій вуличці на околиці міста. Там пройшло моє безтурботне дитинство, там я почала знайомство з навколишнім світом. Саме там, на вулиці мого дитинства, відбувалися всі найяскравіші і важливі (як тоді здавалося мені - маленьку дівчинку) події мого життя.
Я підростала, ходила в дитячий сад. а коли прийшов час йти до школи, ми переїхали в нову квартиру в центральному районі. І тут почалася вже зовсім інше, доросле життя. Але нещодавно я опинилася на тій маленькій вуличці мого дитинства. Вона практично не змінилася.
Правда, тепер я бачила її зовсім не такий. як раніше, а спокійним безшумним куточком, де можна відпочити, віддатися світлим спогадами.
А тоді, в ранньому дитинстві, наша вулиця була для мене цілим світом, повним таємниць і чаклунства, де кожну хвилину відбувалося щось дивовижне і прекрасне. Я пам'ятаю, як вдень виходила гуляти. Найчастіше мені подобалося сидіти на лавочці під розлогими густими кленами і грати в якусь гру.
Я будувала будинки, виховувала ляльок, готувала чарівні страви. Саме чарівні, тому що в цьому зеленому царстві тихенько перешіптуються листя і гілок все було казковим, а я була маленькою принцесою з цієї казки. Я щиро вірила в це, і тому побудовані мною будинки були палацами, ляльки - фрейлінами або сестрами-принцесами.
А рослини, з яких я готувала страви і напої. володіли надзвичайними властивостями: зцілювали від хвороб, дарували безсмертя, вчили читати думки, перетворювали звичайних дівчат у казкових красунь.
Відразу ж за нашим будинком розташовувався невеликий пагорб, за яким протікав маленький струмочок. Взимку цей чарівний куточок природи був покритий пухнастим блискучим снігом. Я дуже любила мчати на санчатах з гірки або ліпити з сніжних грудок фігури. Це були не тільки снігові баби, бо їм було б нудно стояти на самоті.
Тому я оточувала їх сніговими зайцями і вовками, сніговими котами і собачками. І цей світ починав жити в моїй уяві своїм життям, де були сварки і примирення, образи і радості, боротьба добра зі злом. Звичайно ж, добро завжди перемагало. А я відчувала себе Сніговою королевою. Але не такий, як у казці - злий і холодної, а доброю і справедливою, яка завжди все бачить і допомагає людям і звірам наводити порядок у світі. Мої крижинки були не осколками кривого дзеркала. а маленькими кришталиками, діамантами, алмазами, якими я щедро обдаровувала всіх.
Навесні оживав дзюркотливий струмочок, і я поспішала майструвати кораблики для того. щоб встигнути скоріше відправити їх у тривале плавання. На цих корабликах пливли відважні капітани. прагнучі на боротьбу зі злими піратами. Напевно, десь у глибині душі я теж чекала свій кораблик з яскраво-червоними вітрилами, на якому до мене, як до юної Ассоль, припливе коли-небудь прекрасний принц і забере мене до своєї країни.
Пізно ввечері, коли на місто опускалися сутінки і двір порожнів, на вулиці запалювалися ліхтарі і з'являлися загадкові тіні. Я тулилася до вікна в своїй теплій затишній кімнатці і уявляла собі, що там, за склом, починається інше життя, таємнича і лякає, але надзвичайно цікава. Двір тепер здавався мені пустельним старовинним замком, по залах якого бродять, ховаючись від кого-то, дивні люди.
Вітер злегка хитав дерева, і вони відкидали живі тіні. Звичайно, для мене це були зовсім не дерева, а казкові герої, які під покровом тиші і темряви передають один одному найважливіші таємниці і секрети.
Так, вулиця мого дитинства справді була казковою. Влітку там завжди пахло квітами, а зими снігова кірка таємниче хрустіла під ногами нечисленних перехожих. Там завжди лунало радісне спів птахів. І я любила слухати їхні голоси, спостерігати за їх легким пурхання з гілки на гілку.
Тепер я сиділа на маленькій лавочці, яка колись була цілим величезним полем для моїх ігор, і слухала шурхіт листя над моєю головою. Дерева здавалися мені трохи пристарілими, зігнувшись і якимись сумними. Пагорб, який був для мене в дитинстві високою горою, майже не був помітний.
А через струмочок я могла б прокласти «місток» зі своєї долоні. Невже я так подорослішала і виросла зі своєї казки? А може, вулиця і правда змінилася і казки більше немає?
Не знаю.
Тут до мене рішучими кроками підійшла маленька дівчинка і, розклавши на лавці якісь тарілочки, чашечки, квіточки і палички, запитала: «Ти хто? І що ти робиш у моїй казці? »Я посміхнулася й відповіла:« Я принцеса з далекої країни. Але колись я теж жила в цій казці. Можна мені залишитися ненадовго? »« Гаразд, - дозволила дівчинка. - Тільки нічого тут не чіпай. Тепер я тут принцеса, це моя країна ».
Ні, все-таки казка все ще існує. І вулиця все та ж. Вулиця мого дитинства - цілий світ мого дитинства!
Цей текст може містити помилки.
Форум авиакомпании "AeroSvit (АэроСвит)"
Сообщения 1537 - 1556 из 3756
Рейс Калининград - Киев. Полуубитый "бобик" с незакрывающимися багажными полками, свистящей как пылесос вентиляцией, неработающей регулировкой заеложенного годами кресла (еле-еле после длительного уговаривания "стюры" удалось поменять место). Персонал, правда, более-менее корректный и старается помочь паксам по мере сил, но на лицах явно видно: "задолбали!" Ну, а фигли: монополист всеукраинский - могут себе "позволить".
10.12.12 20:29 Гость
Росавиация прекратила обслуживание компании «АэроСвит»
10.12.2012, Москва 18:41:41 Федеральное агентство воздушного транспорта РФ (Росавиация) приняло решение о прекращении аэронавигационного обслуживания всех рейсов украинской авиакомпании "АэроСвит" на территории России с 00:01 мск 11 декабря. Об этом говорится в сообщении авиационного ведомства.
"Авиакомпания "АэроСвит" лишь частично погасила задолженность за предоставленное аэронавигационное обслуживание на трассах и до сих пор имеет просроченную задолженность за предоставленные услуги перед филиалами ФГУП "Госкорпорация по организации воздушного движения в РФ" в размере 246 тыс. долл.", - отмечается в сообщении.
В Росавиации также добавили, что готовы отменить введенные ограничения после оплаты просроченной задолженности.
Ранее сегодня о прекращении обслуживания рейсов "АэроСвит" с 11 декабря из-за долгов сообщил аэропорт Шереметьево.
О том, что полеты компании "АэроСвит" могут быть приостановлены, стало известно 5 декабря. Тогда Росавиация сообщила, что долг украинского перевозчика за аэронавигационное обслуживание на воздушных трассах превысил 1 млн долл. аэропортовое и аэронавигационное обслуживание в Шереметьево - 180 тыс. долл. Позднее сообщалось, что компания начала частично погашать долги. Компания выполняет полеты в аэропорты Москвы Шереметьево и Внуково.
Также "АэроСвит" летает в Калининград, Ростов-на-Дону и Санкт-Петербург.
Osobo soba Доставка китайской еды в коробочках
Хиты продаж
Доставка китайской еды Osobo soba в Челябинске!
Та самая еда в коробочках!
Для нас, лапша — это образ жизни. В приготовлении наших блюд мы используем только настоящие китайские специи. За нашими плечами долгие годы успешного приготовления разнообразных китайских блюд, которые смогут оценить настоящие любители и ценили китайской кухни.
Мы сделаем все, чтобы вы остались довольными, и мы уверены, что вы будете пользоваться нашей доставкой многие годы.
Вы получите удовольствие на 100% от натуральных и высококачественных продуктов, которые входят в создание наших эксклюзивных коробок лапши и риса. Наша лапша длинна, а рис — зернист!
Наша миссия: организация высококачественной доставки китайской еды в коробочках до вашего дома.
Наши повара проходили практику в знаменитых ресторанах Китая. Мы уверены, что вы по праву сможете оценить качество наших блюд!
Доставка осуществляется бесплатно при заказе двух коробочек (подробности у оператора).
§ 53. Духовний світ людини
Чи є керманич корабля по імені особистість? Коли ми стаємо ініціативними? Чому в суспільстві так цінуються люди, наділені почуттям відповідальності? Інтелігент і інтелектуал: чи можна поставити знак рівності?
КОРИСНО ПОВТОРИТИ ПИТАННЯ:
Діяльність; духовні потреби; становлення моральності в людині, світогляд; переконання і віра.
МИСЛИТЕЛІ МИНУЛОГО ПРО ДУХОВНИЙ СВІТ ЛЮДИНИ
Людина, особливо в роки юності, усе частіше задумується над життєвим шляхом, прагне ставитися до самої себе свідомо, саморозвиватися, самовиховуватися. Цей процес піднесення людині! один з філософів назвав "людським самобудівництвом". Об'єкт (ви вже знаєте, що це значить) цього будівництва - насамперед духовний світ людини.
Що ж таке духовний світ особистості? Почнемо зі слова "світ". Воно багатозначне.
Тут мова йтиме про окрему сферу життя - внутрішній, духовний світ людини.
Для кращого вивчення тієї чи іншої проблеми корисний історичний підхід. Звернемося до нього. Людське мислення в далеких тисячоріччях до нашої ери розвивалося багато в чому шляхами міфологічного освоєння життя.
Міфи творило саме первісне життя з його наївною вірою в обов'язковість чуда, міфи всмоктали в себе пізнавальний досвід древньої людини.
Міфологія була "населена" не тільки благородними богами і героями. Був і "злий початок": тут і чудовиська, і Пандора, через учинок якої розійшлися по світі лиха, хвороби, страждання. Ця споконвічна боротьба добра і зла також невід'ємна від духовного світу людини.
Духовний світ мислителі минулого нерідко ототожнювали з душею. Уявлення про душу характеризувалися як віра в те, що наші думки, воля, почуття, саме життя обумовлюються чимось відмінним від тіла, хоча з ним і зв'язаним. Так, Платон порівнював тіло з кораблем, а душу - з керманичем корабля. Такі наочні образи з'являлися і пізніше: тіло-кінь, яким керує вершник-душа. Матеріальне і духовне, тіло і психіка трактувалися, таким чином, як дві самостійні засади. Ідею про нероздільність тіла і душі висунув Аристотель.
Йому належить також думка проте, що душа людини - перший двигун тіла. Пізніше французький мислитель Декорт відзначав: душа зв'язана з тілом не як керманич з кораблем, а набагато тісніше, складаючи з ним ніби одне ціле. Ця ж ідея висловлювалася й у древньоіндійській філософії.
Багато пізніше, у новоєвропейській філософії, термін "душа" став уживатися для позначення внутрішнього світу людини, її самосвідомості.
Сутність духовного світу людини визначали і словом "дух". Англійський філософ Т. Гоббс указував: у найбільш загальноприйнятому значенні слово "дух" - це людський вимір, людський розум або його схильність. А схильності розуму, зауважує філософ, бувають різні: схильність до моральної неохайності ми називаємо нечистим духом, схильність до злості - злим духом, схильність до похмурості - похмурим духом; сум, викликаний думкою про нестачу своїх сил, називається занепадом духу, а хоробрість - це велич духу. Німецький філософ XX ст.
К. Ясперс лаконічно характеризував дух як цілісність мислення, діяльності, почуття.
Потім у науковий обіг увійшло поняття "духовне життя людей ", що охоплює багатство людських почуттів і досягнень розуму, поєднує як засвоєння накопичених духовних цінностей, так і творче створення нових.
Людина, у якої високо розвинуте духовне життя, володіє, як правило, важливою особистісною якістю: вона набуває духовність як прагнення до висоти своїх ідеалів і помислів, що визначають спрямованість усієї діяльності. Духовність припускає наслідування гуманістичним ціннісним орієнтирам, душевність, дружелюбність у відносинах між людьми. Деякі дослідники характеризують духовність як морально зорієнтовані волю і розум людини.
Відзначається, що духовне характеризує і практику, а не тільки свідомість.
І навпаки, людина, у якої духовне життя малоразвинуте, бездуховна.
Основа духовного життя - свідомість.
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
1. Мислителі минулого про духовний світ людини
2. Свідомість - вища здатність особистості
3. Мікрокосмос людини
Чи є керманич корабля по імені особистість? Коли ми стаємо ініціативними? Чому в суспільстві так цінуються люди, наділені почуттям відповідальності? Інтелігент і інтелектуал: чи можна поставити знак рівності?
МИСЛИТЕЛІ МИНУЛОГО ПРО ДУХОВНИЙ СВІТ ЛЮДИНИ
Людина, особливо в роки юності, усе частіше задумується над життєвим шляхом, прагне ставитися до самої себе свідомо, саморозвиватися, самовиховуватися. Цей процес піднесення людині! Один з філософів назвав "людським самобудівництвом".
Об'єкт (ви вже знаєте, що це значить) цього будівництва - насамперед духовний світ людини.
Що ж таке духовний світ особистості? Почнемо зі слова "світ". Воно багатозначне.
Тут мова йтиме про окрему сферу життя - внутрішній, духовний світ людини.
Для кращого вивчення тієї чи іншої проблеми корисний історичний підхід. Звернемося до нього. Людське мислення в далеких тисячоріччях до нашої ери розвивалося багато в чому шляхами міфологічного освоєння життя.
Міфи творило саме первісне життя з його наївною вірою в обов'язковість чуда, міфи всмоктали в себе пізнавальний досвід древньої людини.
Міфологія була "населена" не тільки благородними богами і героями. Був і "злий початок": тут і чудовиська, і Пандора, через учинок якої розійшлися по світі лиха, хвороби, страждання. Ця споконвічна боротьба добра і зла також невід'ємна від духовного світу людини.
Духовний світ мислителі минулого нерідко ототожнювали з душею. Уявлення про душу характеризувалися як віра в те, що наші думки, воля, почуття, саме життя обумовлюються чимось відмінним від тіла, хоча з ним і зв'язаним. Так, Платон порівнював тіло з кораблем, а душу - з керманичем корабля. Такі наочні образи з'являлися і пізніше: тіло-кінь, яким керує вершник-душа. Матеріальне і духовне, тіло і психіка трактувалися, таким чином, як дві самостійні засади. Ідею про нероздільність тіла і душі висунув Аристотель.
Йому належить також думка проте, що душа людини - перший двигун тіла. Пізніше французький мислитель Декарт відзначав: душа зв'язана з тілом не як керманич з кораблем, а набагато тісніше, складаючи з ним ніби одне ціле. Ця ж ідея висловлювалася й у древньоіндійській філософії.
Багато пізніше, у новоєвропейській філософії, термін "душа" став уживатися для позначення внутрішнього світу людини, її самосвідомості.
Сутність духовного світу людини визначали і словом "дух". Англійський філософ Т. Гоббс указував: у найбільш загальноприйнятому значенні слово "дух" - це людський вимір, людський розум або його схильність. А схильності розуму, зауважує філософ, бувають різні: схильність до моральної неохайності ми називаємо нечистим духом, схильність до злості - злим духом, схильність до похмурості - похмурим духом; сум, викликаний думкою про нестачу своїх сил, називається занепадом духу, а хоробрість - це велич духу.
Німецький філософ XX ст. К. Ясперс лаконічно характеризував дух як цілісність мислення, діяльності, почуття.
Потім у науковий обіг увійшло поняття "духовне життя людей ", що охоплює багатство людських почуттів і досягнень розуму, поєднує як засвоєння накопичених духовних цінностей, так і творче створення нових.
Людина, у якої високо розвинуте духовне життя, володіє, як правило, важливою особистісною якістю: вона набуває духовність як прагнення до висоти своїх ідеалів і помислів, що визначають спрямованість усієї діяльності. Духовність припускає наслідування гуманістичним ціннісним орієнтирам, душевність, дружелюбність у відносинах між людьми. Деякі дослідники характеризують духовність як морально зорієнтовані волю і розум людини.
Відзначається, що духовне характеризує і практику, а не тільки свідомість.
І навпаки, людина, у якої духовне життя малоразвинуте, бездуховна.
Основа духовного життя - свідомість.
СВІДОМІСТЬ - ВИЩА ЗДАТНІСТЬ ОСОБИСТОСТІ
Свідомість с вищою здатністю особистості, що регулює не тільки її діі і діяльність, але і життя в цілому. Свідомість регулює дію так, щоб вона певним чином змінювало становище речей у навколишнім оточенні, щоб особистість могла вирішити життєве завдання.
Свідомість відбиває дійсність, дає людині уявлення проте, що віддалено від неї в просторі і в часі, вона переносить людину на інші континенти і у глиб століть. Одночасно свідомість відбиває і внутрішній світ особистості, те, як вона прагне виразити його, утілити свої цілі і наміри в життя. Крім здатності цілеспрямованості, яку глибоко усвідомили філософи, свідомість особистості має і домагання.
Учені розробили теорію співвідношення домаганні досягнень особистості. Домагання виражають потреби, мотиви особистості, а також її уявлення Про себе: на що вона здатна, на що орієнтована, чого може домогтися чи заслужити тощо.
При опитуванні старшокласників про характер їхньої майбутньої професії одні спиралися у відповідях на критерії престижності, інші - на можливість допомагати людям, а в домаганнях третіх був закладений критерій труднощів даної професії. У домаганнях дорослої особистості уже видно її орієнтацію або на саме себе, свої сили, або на зовнішню допомогу, підтримку, успіх, славу. У домаганнях присутня і така складова, як самооцінка. Занижена самооцінка веде до пасивності, непевності, слабко вираженої індивідуальності, низької мотивації досягнень. Ллє завищена самооцінка аж ніяк не завжди означає високу активність, оптимальні можливості.
Така людина у своїх домаганнях переоцінює свої реальні можливості, а тому включається в діяльність з певним вантажем протиріч. Людину з низькою самооцінкою очікує неуспіх, невдача, тому вона стає залежною від підтримки і контролю навколишніх, від їхньої оцінки. І, як це не парадоксально, людина з завищеними домаганнями, будучи самовпевненою, часто також виявляється залежною від соціального схвалення, успіху, оскільки не досягає бажаного своїми силами.
Уданий час уявлення про цей найважливіший механізм розроблене більш детально: поняття досягнень замінене поняттям задоволеності, а між домаганнями і задоволеністю виявлений механізм саморегуляції. Де дозволяє простежити, як особистість у своїх домаганнях не тільки передбачає свої досягнення, але і висуває (або не висуває) вимоги до самої себе, до способу одержання результату, до способу діяльності. При одних домаганнях особистість орієнтується на легкий успіх, а тому демобілізується в процесі діяльності, знижує самоконтроль, послабляє саморегуляцію, діє не в повну силу.
При інших, навпаки, мобілізуються всі сили, самоконтроль підвищується, включається саморегуляція.
Задоволеність, так само як і домагання, припускає усвідомлені оцінки, критерії, при яких особистість задоволена своїм результатом (чи не задоволена, навіть якщо має соціальний успіх) і емоційними переживаннями. Останні підвищують подальшу активність особистості, її впевненість у собі. Часто для людини в дуже важкій ситуації важливо не тільки досягнення результату, але і те. що вона переборола труднощі, зробила усе, що змогла, зберегла своє обличчя. Задоволеність дозволяє оцінити, як були досягнуті результати, чи коштував певний результат занадто великих зусиль, витрачених у процесі саморегуляції, чи, навпаки, він досягнутий занадто легко. А з цього аналізу робляться висновки на майбутнє, формулюються вимоги до подальшої діяльності.
Механізм, що включає типовий для кожної особистості комплекс домагань, саморегуляції та задоволеності, і с механізмом активності. Активність часто ототожнюється з діяльністю. Насправді активність відповідає більш загальній життєвій потребі, ніж діяльність, - потребі в діяльності, тоді як діяльність, за загальним визнанням, відповідає потребі в якому-небудь предметі.
Одна і та сама за своїм соціальним і професійним змістом діяльність може здійснюватися активно чи пасивно, ініціативно, добровільно, з інтересом чи вимушено.
Існують дві основні форми активності особистості, що розкривають її особливості як суб'єкта діяльності, спілкування і життя в цілому. Це ініціатива і відповідальність. Психологічні дослідження знайшли, що в різних типів особистості ініціатива має різні характеристики. Наприклад, серед старшокласників один тип ініціативний тільки коли стає лідером, інший - тільки коли внутрішньо чи реально змагається з ким-небудь, третій тільки коли йому самому щось видасться цікавим.
У цілому ініціатива характеризує самостійну особистість, але в перших двох випадках орієнтовану на інших, а в останньому - на себе.
Характер відповідальності, так само як і характер ініціативи, залежить від типу особистості: один тип - виконавець, що безпосередньо виконує лише зовнішні вимоги; інший тип особистість, яка володіє глибоким почуттям внутрішнього обов'язку і виконує його за своєю волею і бажанням, коли від неї ні група, ні суспільство нічого не вимагають; третій тип, як правило, ініціативний, але покладає відповідальність за виконання своїх ініціатив на інших тощо.
Відповідальність - найбільш важлива характеристика особистості як суб'єкта діяльності. У ній, як і в домаганнях, завжди є присутнім певне передбачення результату, за досягнення якого особистість і покладає на себе відповідальність. Гарантуючи його досягнення самотужки, вона бере на себе своє завдання діяльності, весь її контур, усередині якого вона може діяти вільно, творчо, на свій страх і ризик.
Однак відповідальність гарантує не будь-який результат, а певну якість й у певний термін. Вся особистісна проблема відповідальності полягає в тому, що вона дає гарантію досягнення результату при будь-яких непередбачених труднощах. Гарантія, відповідальність особистості полягає не в тому, щоб зробити необхідну справу, а в тому, щоб виконати її на необхідному високому рівні,
Твори на вільну тему - Вулиця мого дитинства
[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.
завантаження.
Коли я була зовсім маленькою, ми жили на тихій вуличці на околиці міста. Там пройшло моє безтурботне дитинство, там я почала знайомство з навколишнім світом. Саме там, на вулиці мого дитинства, відбувалися всі найяскравіші і важливі (як тоді здавалося мені - маленьку дівчинку) події мого життя. Я підростала, ходила в дитячий сад. а коли прийшов час йти до школи, ми переїхали в нову квартиру в центральному районі. І тут почалася вже зовсім інше, доросле життя. Але нещодавно я опинилася на тій маленькій вуличці мого дитинства.
Вона практично не змінилася. Правда, тепер я бачила її зовсім не такий. як раніше, а спокійним безшумним куточком, де можна відпочити, віддатися світлим спогадами.
А тоді, в ранньому дитинстві, наша вулиця була для мене цілим світом, повним таємниць і чаклунства, де кожну хвилину відбувалося щось дивовижне і прекрасне. Я пам'ятаю, як вдень виходила гуляти. Найчастіше мені подобалося сидіти на лавочці під розлогими густими кленами і грати в якусь гру. Я будувала будинки, виховувала ляльок, готувала чарівні страви. Саме чарівні, тому що в цьому зеленому царстві тихенько перешіптуються листя і гілок все було казковим, а я була маленькою принцесою з цієї казки.
Я щиро вірила в це, і тому побудовані мною будинки були палацами, ляльки - фрейлінами або сестрами-принцесами. А рослини, з яких я готувала страви і напої. володіли надзвичайними властивостями: зцілювали від хвороб, дарували безсмертя, вчили читати думки, перетворювали звичайних дівчат у казкових красунь.
Відразу ж за нашим будинком розташовувався невеликий пагорб, за яким протікав маленький струмочок. Взимку цей чарівний куточок природи був покритий пухнастим блискучим снігом. Я дуже любила мчати на санчатах з гірки або ліпити з сніжних грудок фігури. Це були не тільки снігові баби, бо їм було б нудно стояти на самоті.
Тому я оточувала їх сніговими зайцями і вовками, сніговими котами і собачками. І цей світ починав жити в моїй уяві своїм життям, де були сварки і примирення, образи і радості, боротьба добра зі злом. Звичайно ж, добро завжди перемагало. А я відчувала себе Сніговою королевою. Але не такий, як у казці - злий і холодної, а доброю і справедливою, яка завжди все бачить і допомагає людям і звірам наводити порядок у світі. Мої крижинки були не осколками кривого дзеркала. а маленькими кришталиками, діамантами, алмазами, якими я щедро обдаровувала всіх.
Навесні оживав дзюркотливий струмочок, і я поспішала майструвати кораблики для того. щоб встигнути скоріше відправити їх у тривале плавання. На цих корабликах пливли відважні капітани. прагнучі на боротьбу зі злими піратами. Напевно, десь у глибині душі я теж чекала свій кораблик з яскраво-червоними вітрилами, на якому до мене, як до юної Ассоль, припливе коли-небудь прекрасний принц і забере мене до своєї країни.
Пізно ввечері, коли на місто опускалися сутінки і двір порожнів, на вулиці запалювалися ліхтарі і з'являлися загадкові тіні. Я тулилася до вікна в своїй теплій затишній кімнатці і уявляла собі, що там, за склом, починається інше життя, таємнича і лякає, але надзвичайно цікава. Двір тепер здавався мені пустельним старовинним замком, по залах якого бродять, ховаючись від кого-то, дивні люди. Вітер злегка хитав дерева, і вони відкидали живі тіні.
Звичайно, для мене це були зовсім не дерева, а казкові герої, які під покровом тиші і темряви передають один одному найважливіші таємниці і секрети.
Так, вулиця мого дитинства справді була казковою. Влітку там завжди пахло квітами, а зими снігова кірка таємниче хрустіла під ногами нечисленних перехожих. Там завжди лунало радісне спів птахів. І я любила слухати їхні голоси, спостерігати за їх легким пурхання з гілки на гілку.
Тепер я сиділа на маленькій лавочці, яка колись була цілим величезним полем для моїх ігор, і слухала шурхіт листя над моєю головою. Дерева здавалися мені трохи пристарілими, зігнувшись і якимись сумними. Пагорб, який був для мене в дитинстві високою горою, майже не був помітний. А через струмочок я могла б прокласти «місток» зі своєї долоні. Невже я так подорослішала і виросла зі своєї казки?
А може, вулиця і правда змінилася і казки більше немає? Не знаю.
Тут до мене рішучими кроками підійшла маленька дівчинка і, розклавши на лавці якісь тарілочки, чашечки, квіточки і палички, запитала: «Ти хто? І що ти робиш у моїй казці? »Я посміхнулася й відповіла:« Я принцеса з далекої країни. Але колись я теж жила в цій казці. Можна мені залишитися ненадовго? »« Гаразд, - дозволила дівчинка. - Тільки нічого тут не чіпай. Тепер я тут принцеса, це моя країна ».
Ні, все-таки казка все ще існує. І вулиця все та ж. Вулиця мого дитинства - цілий світ мого дитинства!
Цей текст може містити помилки.
Форум авиакомпании "AeroSvit (АэроСвит)"
Сообщения 1537 - 1556 из 3756
Рейс Калининград - Киев. Полуубитый "бобик" с незакрывающимися багажными полками, свистящей как пылесос вентиляцией, неработающей регулировкой заеложенного годами кресла (еле-еле после длительного уговаривания "стюры" удалось поменять место). Персонал, правда, более-менее корректный и старается помочь паксам по мере сил, но на лицах явно видно: "задолбали!" Ну, а фигли: монополист всеукраинский - могут себе "позволить".
10.12.12 20:29 Гость
Росавиация прекратила обслуживание компании «АэроСвит»
10.12.2012, Москва 18:41:41 Федеральное агентство воздушного транспорта РФ (Росавиация) приняло решение о прекращении аэронавигационного обслуживания всех рейсов украинской авиакомпании "АэроСвит" на территории России с 00:01 мск 11 декабря. Об этом говорится в сообщении авиационного ведомства.
"Авиакомпания "АэроСвит" лишь частично погасила задолженность за предоставленное аэронавигационное обслуживание на трассах и до сих пор имеет просроченную задолженность за предоставленные услуги перед филиалами ФГУП "Госкорпорация по организации воздушного движения в РФ" в размере 246 тыс. долл.", - отмечается в сообщении.
В Росавиации также добавили, что готовы отменить введенные ограничения после оплаты просроченной задолженности.
Ранее сегодня о прекращении обслуживания рейсов "АэроСвит" с 11 декабря из-за долгов сообщил аэропорт Шереметьево.
О том, что полеты компании "АэроСвит" могут быть приостановлены, стало известно 5 декабря. Тогда Росавиация сообщила, что долг украинского перевозчика за аэронавигационное обслуживание на воздушных трассах превысил 1 млн долл. аэропортовое и аэронавигационное обслуживание в Шереметьево - 180 тыс. долл. Позднее сообщалось, что компания начала частично погашать долги.
Компания выполняет полеты в аэропорты Москвы Шереметьево и Внуково. Также "АэроСвит" летает в Калининград, Ростов-на-Дону и Санкт-Петербург.
Комментариев нет:
Отправить комментарий